1. Словник української мови Грінченка

вихати

Вихати, -хаю, -єш

гл. Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп'є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає.

2) Лягать. Ич, як кобила задом виха!

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихати — виха́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вихати — Махати, хитати, маяти; (копитом) хвицати; (хвостом) метляти, вихляти, меляти, виляти, п. молоти. Словник синонімів Караванського
  3. вихати — -аю, -аєш, недок., вихнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 Махати, хитати або маяти. || Пересмикувати. 2》 Брикати, бити однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вихати — ВИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. чим. Махати, хитати або маяти чим-небудь. Язиком вихати – не ціпом махати (прислів'я); Микола зняв шапку і вихав нею над головою (І. Нечуй-Левицький); // Пересмикувати. – А це вам й по-жіночому!... Словник української мови у 20 томах
  5. вихати — див. колихати; хитати Словник синонімів Вусика
  6. вихати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. вихати — ВИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИХНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. 1. Махати, хитати або маяти. Микола зняв шапку і вихав нею над головою (Н.-Лев., II, 1956, 232); Гілками вихає [молода акація] (Тич. Словник української мови в 11 томах