1. Словник української мови Грінченка

вицілувати

Ви́цілувати, -лую, -єш

гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицілувати — ви́цілувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вицілувати — див. виціловувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вицілувати — ВИ́ЦІЛУВАТИ див. виціло́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вицілувати — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док. Словник синонімів української мови
  5. вицілувати — Ви́цілувати, -лую, -луєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вицілувати — ВИ́ЦІЛУВАТИ див. виціло́вувати. Словник української мови в 11 томах