вищість
Ви́щість, -щости
ж.
1) Высшее положеніе, болѣе высокое положеніе.
2) Превосходство. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вищість — ви́щість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вищість — Перевага, зверхність, верх; У ФР. довершеність, досконалість. Словник синонімів Караванського
- вищість — -щості, ж. Наявність кращих рис, якостей, перевага в чомусь порівняно з ким- або чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вищість — ВИ́ЩІСТЬ, щості, ж. Наявність кращих рис, якостей, перевага в чомусь порівняно з ким- або чим-небудь. Йон з почуттям власної вищості звернувся до Гашіци: – А знаєш ти, що таке присяга? (М. Словник української мови у 20 томах
- вищість — ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. Словник синонімів української мови
- вищість — Ви́щість, -щости, -щості, -щістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вищість — ВИ́ЩІСТЬ, щості, ж. Наявність кращих рис, якостей, перевага в чомусь порівняно з ким— або чим-небудь. Йон з почуттям власної вищості звернувся до Гашіци: — А знаєш ти, що таке присяга? (Коцюб., I, 1955, 243); Комунізм — в цім наша першість й вищість (Нех., Дивлюсь.., 1949, 59). Словник української мови в 11 томах