вовча

Вовча́, -ча́ти

с. Волченокъ. Рудч. Ск. І. 12L.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовча — вовча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вовча — -ати, с. Маля вовчиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовча — ВОВЧА́, а́ти, с. Маля вовчиці. Тулився він [Михайлик] до матері й недовірливо поблискував на ченців очима зацькованого вовчати (З. Тулуб); Несіть сюди побільше хмизу, Підсмалимо оцих вовчат в кострищі (П. Словник української мови у 20 томах
  4. вовча — див. вовк Словник синонімів Вусика
  5. Вовча — Во́вча, -вчі, -вчею (а не Вовча́нськ); вовча́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вовча — ВОВЧА́, а́ти, с. Маля вовчиці. Тулився він [Михайлик] до матері й недовірливо поблискував на ченців очима зацькованого вовчати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 312). Словник української мови в 11 томах