1. Словник української мови Грінченка

відволікати

Відволікати, -каю, -єш

сов. в. відволокти, -чу, -чеш, гл. Оттаскивать, оттащить, оттягивать, оттянуть.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відволікати — відволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відволікати — -аю, -аєш, недок., відволокти, -очу, -очеш і відволікти, -ічу, -ічеш; мин. ч. відволік, -локла, -локло; док., перех. 1》 Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. 2》 перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відволікати — ВІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ВІДВОЛІКТИ́, ічу́, іче́ш; мин. ч. відволі́к, локла́, ло́; док. 1. кого, що. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця; відтягувати. Словник української мови у 20 томах
  4. відволікати — ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). — Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́ (відволікти́). Словник синонімів української мови
  5. відволікати — ВІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш і ВІДВОЛІКТИ́, ічу́, іче́ш; мин. ч. відволі́к, локла́, ло́; док., перех. 1. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. Словник української мови в 11 томах