відволікати
ВІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш, ВІДВОЛІКТИ́, ічу́, іче́ш; мин. ч. відволі́к, локла́, ло́; док.
1. кого, що. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця; відтягувати.
Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок);
[Стеха:] Весною коровка [корівка] одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти (М. Кропивницький).
2. тільки відволіка́ти, відволікти́, кого, що, перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь.
Згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності (М. Стельмах);
Вже минула буря. Бенедикт зробив своє, відволік від себе Андріїв гнів (А. Хижняк).
3. тільки відволіка́ти, відволікти́, що, також без дод. і з інфін., перен. Відтягувати виконання чого-небудь на пізніше, відкладати що-небудь надалі.
– Казав – затули [вікно] чим-небудь, чого одволікаєш? (С. Васильченко);
Фурманам сподобалась шляхтичева садиба, і вони все одволікали запрягати: в одного з возом щось трапилось, а другий, бач, коні не встиг підгодувати (Олесь Досвітній);
Він, одержавши листа, не квапився навмисне його розпечатувати, відволікаючи ту приємну й хвилюючу мить (І. Багряний).
4. що, перен. Забирати, вилучати що-небудь.
Лізинг дозволяє підприємствам отримувати обладнання і розпочинати його експлуатацію, не відволікаючи коштів з обороту (з наук. літ.);
Тіньова сфера змушує працювати на себе, відволікаючи загальнодержавні ресурси, створює новий порядок розподілу суспільного продукту (із журн.).
Значення в інших словниках
- відволікати — відволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відволікати — -аю, -аєш, недок., відволокти, -очу, -очеш і відволікти, -ічу, -ічеш; мин. ч. відволік, -локла, -локло; док., перех. 1》 Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. 2》 перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відволікати — ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). — Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́ (відволікти́). Словник синонімів української мови
- відволікати — ВІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш і ВІДВОЛІКТИ́, ічу́, іче́ш; мин. ч. відволі́к, локла́, ло́; док., перех. 1. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. Словник української мови в 11 томах
- відволікати — Відволікати, -каю, -єш сов. в. відволокти, -чу, -чеш, гл. Оттаскивать, оттащить, оттягивать, оттянуть. Словник української мови Грінченка