відмітити

Відмітити

см. відмічати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмітити — відмі́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмітити — див. відмічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмітити — ВІДМІ́ТИТИ див. відміча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відмітити — ВІДЗНАЧА́ТИ (висловлюючись, розповідаючи тощо, звертати увагу на щось), ВІДМІЧА́ТИ, ЗАУВА́ЖУВАТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), КОНСТАТУВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ рідко, ВІДМІ́ЧУВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  5. відмітити — ВІДМІ́ТИТИ див. відміча́ти. Словник української мови в 11 томах