1. Словник української мови Грінченка

відмітати

Відмітати, -таю, -єш

сов. в. відмести, -ту, -теш, гл.

1) Отметать, отмести.

2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками. Ном. № 559.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмітати — відміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмітати — -аю, -аєш, недок., відмести, -ету, -етеш; мин. ч. відмів, -мела, -мело; мн. відмели; док., перех. 1》 Мести що-небудь від чогось. 2》 перен. Відкидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмітати — ВІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. відмі́в, мела́, ло́; док., що. 1. Мести що-небудь від чогось. – В нас сьогодні так, неначеб мало щось велике статися, – сказала одна з домашніх дівчат... Словник української мови у 20 томах
  4. відмітати — ВІДКИДА́ТИ (про погляд, теорію тощо — не визнавати чогось, не приймати чогось), ВІДХИЛЯ́ТИ, ВІДМІТА́ТИ рідше. — Док.: відки́нути, відхили́ти, відмести́. Кожне людське покоління приносить щось нове, своє — і відкидає щось старе (М. Словник синонімів української мови
  5. відмітати — ВІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. відмі́в, мела́, ло́; мн. відмели́; док., перех. 1. Мести що-небудь від чогось. Словник української мови в 11 томах