1. Словник української мови в 11 томах

відмітати

ВІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. відмі́в, мела́, ло́; мн. відмели́; док., перех.

1. Мести що-небудь від чогось.

— В нас сьогодні так, неначеб мало щось велике статися, — сказала одна з домашніх дівчат, відмітаючи сьогодні вже вдруге сніг з-під дому (Коб., III, 1956, 386).

2. перен. Відкидати.

Всяка криза відкидає умовне, зриває зовнішні оболонки, відмітає віджиле, розкриває більш глибокі пружини і сили (Ленін, 22, 1950, 328);

Народе! Подвигам межі й кінця немає. Які являєш ти, відмівши тлін і прах (Рильський, Сад.., 1955, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмітати — відміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмітати — -аю, -аєш, недок., відмести, -ету, -етеш; мин. ч. відмів, -мела, -мело; мн. відмели; док., перех. 1》 Мести що-небудь від чогось. 2》 перен. Відкидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмітати — ВІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. відмі́в, мела́, ло́; док., що. 1. Мести що-небудь від чогось. – В нас сьогодні так, неначеб мало щось велике статися, – сказала одна з домашніх дівчат... Словник української мови у 20 томах
  4. відмітати — ВІДКИДА́ТИ (про погляд, теорію тощо — не визнавати чогось, не приймати чогось), ВІДХИЛЯ́ТИ, ВІДМІТА́ТИ рідше. — Док.: відки́нути, відхили́ти, відмести́. Кожне людське покоління приносить щось нове, своє — і відкидає щось старе (М. Словник синонімів української мови
  5. відмітати — Відмітати, -таю, -єш сов. в. відмести, -ту, -теш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками. Ном. № 559. Словник української мови Грінченка