1. Словник української мови Грінченка

відповіщати

Відповіщати, -щаю, -єш

сов. в. відповістити, -щу, -стиш, гл. Разсказывать, разсказать. Чую, що стара за мене одповіщає. МВ. І. 17. Люде всі як раз нам і відповістили. Федьк. Як почала вона говорити, то і за себе все сказала, і за нас одповістила. МВ. І. 75.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відповіщати — відповіща́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відповіщати — -аю, -аєш, недок., відповістити, -іщу, -істиш, док., заст. Розповідати, повідомляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відповіщати — ВІДПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., заст. Розповідати, повідомляти. Увійшла, та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. відповіщати — ВІДПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., заст. Розповідати, повідомляти. Увійшла, та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає (Вовчок, І, 1955, 10). Словник української мови в 11 томах