відповіщати
ВІДПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., заст.
Розповідати, повідомляти.
Увійшла, та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відповіщати — відповіща́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відповіщати — -аю, -аєш, недок., відповістити, -іщу, -істиш, док., заст. Розповідати, повідомляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відповіщати — ВІДПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., заст. Розповідати, повідомляти. Увійшла, та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає (Вовчок, І, 1955, 10). Словник української мови в 11 томах
- відповіщати — Відповіщати, -щаю, -єш сов. в. відповістити, -щу, -стиш, гл. Разсказывать, разсказать. Чую, що стара за мене одповіщає. МВ. І. 17. Люде всі як раз нам і відповістили. Федьк. Як почала вона говорити, то і за себе все сказала, і за нас одповістила. МВ. І. 75. Словник української мови Грінченка