відпозивати
ВІДПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, заст.
Повернути собі щось через суд.
Оце іду позивать: може, як-небудь чи не відпозиваю своє (Сл. Гр.);
Дем'ян, дійшовши певного віку, почав позивати пана, відпозивав собі волю (О. Кониський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відпозивати — відпозива́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відпозивати — -аю, -аєш, док., перех., заст. Повернути собі щось за допомогою суду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпозивати — ВІДПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., заст. Повернути собі щось за допомогою суду. Оце іду позивать: може як-небудь чи не відпозиваю своє (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- відпозивати — Відпозива́ти, -ва́ю, -єш гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє. Чуб. Словник української мови Грінченка