1. Словник української мови Грінченка

відпозивати

Відпозива́ти, -ва́ю, -єш

гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє. Чуб.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпозивати — відпозива́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відпозивати — -аю, -аєш, док., перех., заст. Повернути собі щось за допомогою суду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпозивати — ВІДПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, заст. Повернути собі щось через суд. Оце іду позивать: може, як-небудь чи не відпозиваю своє (Сл. Гр.); Дем'ян, дійшовши певного віку, почав позивати пана, відпозивав собі волю (О. Кониський). Словник української мови у 20 томах
  4. відпозивати — ВІДПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., заст. Повернути собі щось за допомогою суду. Оце іду позивать: може як-небудь чи не відпозиваю своє (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах