1. Словник української мови Грінченка

відслужувати

Відслужувати, -жую, -єш

сов. в. відслужити, -жу, -жиш, гл. = відслуговувати, відслугувати. Позичте мені огню, — я вам одслужу. Рудч. Ск. II. 6. Одслужи той хліб, що лежачи переїла. Мир. Пов. І. 124.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відслужувати — відслу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відслужувати — -ую, -уєш, недок., відслужити, -ужу, -ужиш, док. 1》 перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу. || Відбувати строк військової служби. 2》 тільки док., неперех. Закінчити служити. 3》 тільки док., перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відслужувати — ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док. 1. що і без прям. дод. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу. І пішов той вовк до чоловіка відслужувати (з переказу); // Відбувати строк військової служби. Словник української мови у 20 томах
  4. відслужувати — ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док. 1. перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу; // Відбувати строк військової служби. — Тужити — не тужи, синку, бо однаково треба свій час відслужити! (Коб. Словник української мови в 11 томах