відслужувати

ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док.

1. перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу;

// Відбувати строк військової служби.

— Тужити — не тужи, синку, бо однаково треба свій час відслужити! (Коб., II, 1956, 89);

Він [Щорс] мусить з’явитись у військову частину, щоб одслужити там шість років (Скл., Легенд. начдив, 1957, 16).

2. тільки док., неперех. Закінчити служити.

[Дружки:] А ми тобі одслужили вірнесенько. Тепер же нам поклонися низесенько (Н.-Лев., II, 1956, 433);

— Оздоблював ти колись церкву, за клуб візьмись, гаї Богові відслужив, послужи тепер громаді (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 79).

3. тільки док., перех і неперех. Стати непридатним внаслідок довгого вживання.

Веранда відслужила своє і являла видовище сумне і незатишне (Смолич, V, 1959, 16).

4. перех. і неперех. Службою, працею віддавати, сплачувати борг.

— А гроші, каже, будеш одслужувати (Кв.-Осн., II, 1956, 70);

— Уже поклопочіться! Я вже вам [писарю], коли так не маю чого дати, то хоч одслужу за те (Мирний, II, 1954, 39).

5. перех. Проводити богослужіння.

Одслужили панахиду (Кв.-Осн., II, 1956, 78);

Діждавши неділі, голова закликав батюшку, обслужив молебень (Мирний, II, 1954, 190).