відслужувати

ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док.

1. що і без прям. дод. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу.

І пішов той вовк до чоловіка відслужувати (з переказу);

// Відбувати строк військової служби.

– Тужити – не тужи, синку, бо однаково треба свій час відслужити! (О. Кобилянська);

Був цей Лигун старший за Івана, давно вже відслужив строк в армії (М. Чабанівський);

Повертався торік хлопець після армії в Тарасівку, сусіднє з нами село. Фінську відбув, строк відслужив, і ось – додому, де мати його жде і дівчина-наречена (О. Гончар).

2. тільки док. Закінчити служити.

[Дружки:] Ми тобі одслужили вірнесенько, Тепер же нам поклонися низесенько (І. Нечуй-Левицький);

– Оздоблював ти колись церкву, за клуб візьмись, Богові відслужив, послужи тепер громаді (Р. Іваничук);

* Образно. Весною дерево вже не вкрилося зелен-листом. Здавалося – дуб відслужив людям (із журн.).

3. тільки док., що і без прям. дод. Стати старим, непридатним унаслідок тривалого використання.

Він [плащ] їй уже відслужив, а мені ще послужить (Ю. Винничук).

4. що і без прям. дод. Повертати, відшкодовувати що-небудь службою, роботою; відпрацьовувати.

– А гроші, каже, будеш одслужувати (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Куди ж тепер? – В Іркутськ, – зітхнув Малюга. – Відслужувати за навчання (Василь Шевчук);

– Уже поклопочіться! Я вже вам [писарю], коли так не маю чого дати, то хоч одслужу за те (Панас Мирний).

5. тільки док., що. Провести богослужіння.

Діждавши неділі, голова закликав батюшку, одслужив молебень (Панас Мирний);

Мені б молебень відслужити. Жива, то якось треба жити (Л. Костенко);

Тільки жінка-прибиральниця сказала хлопцеві, що отець відслужили літургію і пішли додому; коли прийде, вона не знає, можливо, ввечері (С. Процюк).

Служи́ти (пра́вити, справля́ти) / відслужи́ти (відпра́вити, спра́вити) панахи́ду див. служи́ти.

◇ (1) Відслужи́ти своє́ (свою́ слу́жбу, свій вік) – стати старим, непридатним унаслідок тривалого використання.

Сумка одслужила своє, і мені соромно було їхати з нею до міста (А. Дімаров);

Зараз починає оформлятися концепція – що зробити з блоками [атомного реактора], які відслужили своє (Ю. Щербак);

Обідній стіл .. перетворився на письмовий за допомогою величезного сукна в чорнильних плямах, що, мабуть, відслужило свій вік у якомусь міністерстві (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля);

Гальма тріснули, бо пружина вже відслужила свою службу (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відслужувати — відслу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відслужувати — -ую, -уєш, недок., відслужити, -ужу, -ужиш, док. 1》 перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу. || Відбувати строк військової служби. 2》 тільки док., неперех. Закінчити служити. 3》 тільки док., перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відслужувати — ВІДСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСЛУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док. 1. перех. і неперех. Наймаючись, працювати, служити протягом певного часу; // Відбувати строк військової служби. — Тужити — не тужи, синку, бо однаково треба свій час відслужити! (Коб. Словник української мови в 11 томах
  4. відслужувати — Відслужувати, -жую, -єш сов. в. відслужити, -жу, -жиш, гл. = відслуговувати, відслугувати. Позичте мені огню, — я вам одслужу. Рудч. Ск. II. 6. Одслужи той хліб, що лежачи переїла. Мир. Пов. І. 124. Словник української мови Грінченка