1. Словник української мови Грінченка

відстояти

Відстоювати, -стоюю, -єш

сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл.

1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. І. 91).

2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Левиц. І. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215.

3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. І. 141.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстояти — відстоя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відстояти — див. відстоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відстояти — ВІДСТОЯ́ТИ¹ див. відсто́ювати. ВІДСТОЯ́ТИ², ої́ть, недок. Перебувати на певній відстані від кого-, чого-небудь у просторі або часі. Словник української мови у 20 томах
  4. відстояти — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови
  5. відстояти — ВІДСТОЯ́ТИ див. відсто́ювати. Словник української мови в 11 томах