відстояти
ВІДСТОЯ́ТИ¹ див. відсто́ювати.
ВІДСТОЯ́ТИ², ої́ть, недок.
Перебувати на певній відстані від кого-, чого-небудь у просторі або часі.
Якщо спроба втілення Царства Божого на землі і зазнала краху, то, схоже, перетворення землі на пекло вже не так далеко відстоїть від свого завершення (з публіц. літ.);
Ми намагалися не тільки відобразити, але й пережити, подолати наявні сумніви у загальновизнаній інтерпретації часів, які, як з'ясувалося, відстоять від нас далі, ніж ми гадаємо (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відстояти — відстоя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відстояти — див. відстоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відстояти — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови
- відстояти — ВІДСТОЯ́ТИ див. відсто́ювати. Словник української мови в 11 томах
- відстояти — Відстоювати, -стоюю, -єш сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. І. 91). 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Левиц. І. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Словник української мови Грінченка