1. Словник української мови Грінченка

в'яз

В'яз, -зу

м.

1) Дерево вязъ, Ulmus.

2) Рыба язь, Ciprinus rutillus.

3) Завязь. Як би дощ, то ще б в'яз був на огудині. Лебед. у. Щоб був в'яз на огірках. О. 1861. XI. Св. 59.

4) мн. в'язи = в'язок 2. То не біда, що по в'язи вода, тоє горш проняло, що і копилля поняло. Ном. № 7228. ум. в'язок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'яз — в'яз іменник чоловічого роду дерево Орфографічний словник української мови
  2. в'яз — -а, ч. Листяне дерево (іноді кущ) із нерівнобокими листками та міцною деревиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. в'яз — В'ЯЗ, а, ч. Листяне дерево родини в'язових з нерівнобокими листками та міцною деревиною. В'язи покрили свої голови брунатно-рожевими кучерями і злилися в ціле море м'якої вовни (М. Словник української мови у 20 томах
  4. в'яз — Дерево родини в'язових вис. до 40 м, поширене в Європі та Зх. Азії; листки несиметричні, плід — горішок; росте в заплавних лісах як домішка; деревина тверда, важка, водостійка; використовують при спорудженні водних будівель і для виготовлення меблів; деякі види вирощують як декоративні. Універсальний словник-енциклопедія