1. Словник української мови Грінченка

в'язка

В'язка, -ки

ж.

1) Связка. От вам казка, мені бубликів в'язка. Рудч. Ск. І. 4. В'язка сіна. Грин. ІІІ. 571. Я ж думала, що мій милий, аж соломи в'язка. Мет.

2) = в'язок 2. Сумск. у. ум. в'язочка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язка — в'я́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. в'язка — -и, ж. 1》 Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. 2》 діал. Зав'язка. 3》 мат. Сім'я ліній або поверхонь, яка лінійно залежить від двох параметрів. 4》 муз. Горизонтальна риска (ребро), що зв'язує кілька восьмих нот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. в'язка — В'Я́ЗКА, и, ж. 1. Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. По кутах лежали в'язки соломи (Н. Кобринська); Походжає вартовий з величезною в'язкою ключів і з гумовою палицею при боці (І. Словник української мови у 20 томах
  4. в'язка — див. жмут Словник синонімів Вусика
  5. в'язка — В'Я́ЗКА (зв'язані мотузкою дрова, хмиз, солома тощо), В'Я́ЗАНКА, ОБЕРЕМО́К, ЗВ'Я́ЗОК діал. Антон.. зняв з себе мотузок, зв'язав хмиз, звалив на плечі в'язку й пішов до хати (С. Чорнобривець); Він біля припічка кинув в'язанку соломи (А. Словник синонімів української мови