в'язка
В'Я́ЗКА (зв'язані мотузкою дрова, хмиз, солома тощо), В'Я́ЗАНКА, ОБЕРЕМО́К, ЗВ'Я́ЗОК діал. Антон.. зняв з себе мотузок, зв'язав хмиз, звалив на плечі в'язку й пішов до хати (С. Чорнобривець); Він біля припічка кинув в'язанку соломи (А. Головко); Ішли узліссям, аж назустріч нам дідусь з оберемком хмизу на плечах (П. Козланюк); З його пліч упав дров зв'язок грубий (І. Франко).
ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О. Донченко); Пук різок лежав серед хати (Панас Мирний); Поклала в жар жмут сухого кураю, роздмухала його (З. Тулуб); На вверчених ясеневих чопах як літо, так і зиму висять туго зв'язані шворками жмутки різного зілля (І. Чендей); Скільки горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов'язані бранці (Леся Українка); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей). — Пор. в'язка.
Значення в інших словниках
- в'язка — в'я́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- в'язка — -и, ж. 1》 Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. 2》 діал. Зав'язка. 3》 мат. Сім'я ліній або поверхонь, яка лінійно залежить від двох параметрів. 4》 муз. Горизонтальна риска (ребро), що зв'язує кілька восьмих нот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- в'язка — В'Я́ЗКА, и, ж. 1. Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. По кутах лежали в'язки соломи (Н. Кобринська); Походжає вартовий з величезною в'язкою ключів і з гумовою палицею при боці (І. Словник української мови у 20 томах
- в'язка — див. жмут Словник синонімів Вусика
- в'язка — В'язка, -ки ж. 1) Связка. От вам казка, мені бубликів в'язка. Рудч. Ск. І. 4. В'язка сіна. Грин. ІІІ. 571. Я ж думала, що мій милий, аж соломи в'язка. Мет. 2) = в'язок 2. Сумск. у. ум. в'язочка. Словник української мови Грінченка