в'язкий

ГРУЗЬКИ́Й (у якому можна загрузнути), В'ЯЗКИ́Й, ДРАГЛИ́СТИЙ, ГРУ́ЗЛИЙ рідше, ПЛАВКИ́Й розм., ГРУ́ЗНИЙ діал.; РОЗМО́КЛИЙ, РОЗМ'Я́КЛИЙ, РОЗКИ́СЛИЙ, РОЗКВА́СЛИЙ, ХЛИПКИ́Й, ТВАНИ́СТИЙ, РОЗГРУ́ЗЛИЙ рідше, РОЗГА́СЛИЙ рідше (про ґрунт, дорогу — перенасичений вологою). Ноги її по литки провалюються в грузькому, розрихленому ґрунті (О. Гончар); Ноги пірнають в якісь в'язкі мочарі (В. Козаченко); Драглисте багно огидно чавкало під ногами (Григорій Тютюнник); Упнеться (вітер) в грузлую ріллю (П. Тичина); Новобранці збивали плавкі болота, забовтані, приречені, брели навмання (К. Гордієнко); На грузний глинястий укіс Він вийшов з шуму вирів прибережних (М. Бажан); Тягав він сани по розмоклій дорозі так, що аж груди тріщали (Г. Хоткевич); Олекса зійшов з стежки і городом, грузнучи по самі кісточки в розм'яклій землі, пішов додому (Ю. Мушкетик); Розкислою польовою дорогою чавкали тягучі коні, плівся обоз (К. Гордієнко); Григорко.. рушив просто в темряву од станції, загрузаючи поверх черевиків у весняну розкваслу ріллю (Ю. Яновський); Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкій драговині, пішла (О. Гончар); Автомашини, погасивши фари, грузли в тванистій землі (Н. Рибак); Брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (М. Коцюбинський); Важко рухаються гармати по розгаслій весняній дорозі (А. Головко). — Пор. 1. багни́стий, 1. грязьки́й.

ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається — про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав (Горпищенко) на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в'язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язкий — в'язки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. в'язкий — Тягучий, липучий, липкий, р. глизявий; (мочар) грузький, глейкий, глеюватий, тванистий; (страх) чіпкий; (матеріял) в'яжучий; (метал) приб. ковкий. Словник синонімів Караванського
  3. в'язкий — -а, -е. 1》 Клейкий, тягучий. || Який засмоктує; грузький, липкий, тванистий. || перен. Якого важко позбутися; чіпкий. 2》 Те саме, що в'яжучий. 3》 Який під впливом зовнішніх сил здатний деформуватися, не руйнуючись (про тверді тіла); прот. крихкий, ламкий. В'язка сталь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. в'язкий — Ґлейкий, глеюватий, липкий, (багно) драглисте, (каша) глицява, (хліб) глевкий, (дорога) грузла, грузна Словник чужослів Павло Штепа
  5. в'язкий — В'ЯЗКИ́Й, а́, е́. 1. Клейкий, тягучий. З силою вганяти обушок .. не слід, бо віск в'язкий, обушок загрузає по самий держак (П. Колесник); Для змащування в літній період мастило повинно бути більш в'язким, а в зимовий – менш в'язким (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. в'язкий — I болотистий, в'язучий (рідк.), глевкий (хліб), глейкий, глеюватий, глизявий, грузлий, грузький, драглистий (грунт), клейкий, липкий, липучий, мулистий, мулкий, мулкуватий, мулуватий, намулистий, прилипистий, причепистий, причіпливий, розгаслий (про дорогу), тягучий, чіпкий II див. чіпкий Словник синонімів Вусика