1. Словник української мови Грінченка

в'янути

В'янути, -ну, -неш

гл.

1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. Ном. стр. 304, № 497.

2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Шевч. Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. Шевч. 20. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. н. п. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. Мет. волос в'яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Г. Барв. 441. Так співає, аж волос в'яне.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'янути — (про щось живе — засихати) прив'ядати, чахнути, нидіти. Словник синонімів Полюги
  2. в'янути — в'я́нути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. в'янути — (- зела) сохнути, всихати, зав'ядати, відцвітати, відмирати, ПРИВ'ЯВАТИ; (- красу) занепадати, пропадати, гинути, марніти; (- серце) завмирати, нити. Словник синонімів Караванського
  4. в'янути — -ну, -неш, недок. 1》 Утрачати свіжість; всихати (про рослини). || Утрачати свіжість, пружність; ставати зморшкуватим, кволим (про людське тіло). 2》 перен. Утрачати рухливість, бадьорість; ставати млявим, байдужим. || Поступово втрачати фізичну силу; марніти, слабнути. || Завмирати (про серце). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. в'янути — В'Я́НУТИ, ну, неш, недок. 1. тільки 3 ос. Утрачати свіжість; всихати (про рослини). А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в'яне! (Т. Шевченко); Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в'яли трави й квіти на берегах (С. Словник української мови у 20 томах
  6. в'янути — див. сохнути Словник синонімів Вусика
  7. в'янути — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док. Словник синонімів української мови