1. Словник української мови у 20 томах

в'янути

В'Я́НУТИ, ну, неш, недок.

1. тільки 3 ос. Утрачати свіжість; всихати (про рослини).

А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в'яне! (Т. Шевченко);

Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в'яли трави й квіти на берегах (С. Скляренко);

* Образно. Одна по одній, як обморожені, в'янули і опадали, не розцвівши, квіти наших надій. Жахний концтабір висмоктував з нас останні краплини сил (В. Козаченко);

// Утрачати свіжість, пружність; ставати зморшкуватим, кволим (про людське тіло).

Ольга розуміла: промине ще рік чи два, і почне в'янути її молода краса (А. Шиян).

2. перен. Утрачати рухливість, бадьорість; ставати млявим, байдужим.

Вона несподівано в'яла і, не доївши страви, вставала від столу (М. Коцюбинський);

Під колючим поглядом хазяїна ноги і руки в'януть, язик – наче чужий (Л. Юхвід);

// Поступово втрачати фізичну силу; марніти, слабнути.

– Чого в'янеш, моя доню? – Стара не спитала (Т. Шевченко);

Дивлюсь я та примічаю: почала моя Одарка в'янути, мізерніть (І. Нечуй-Левицький);

Сили Олюсині вилітали разом з кашлем; вона жовкла і в'яла (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'янути — (про щось живе — засихати) прив'ядати, чахнути, нидіти. Словник синонімів Полюги
  2. в'янути — в'я́нути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. в'янути — (- зела) сохнути, всихати, зав'ядати, відцвітати, відмирати, ПРИВ'ЯВАТИ; (- красу) занепадати, пропадати, гинути, марніти; (- серце) завмирати, нити. Словник синонімів Караванського
  4. в'янути — -ну, -неш, недок. 1》 Утрачати свіжість; всихати (про рослини). || Утрачати свіжість, пружність; ставати зморшкуватим, кволим (про людське тіло). 2》 перен. Утрачати рухливість, бадьорість; ставати млявим, байдужим. || Поступово втрачати фізичну силу; марніти, слабнути. || Завмирати (про серце). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. в'янути — див. сохнути Словник синонімів Вусика
  6. в'янути — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док. Словник синонімів української мови
  7. в'янути — В'янути, -ну, -неш гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. Ном. стр. 304, № 497. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Шевч. Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. Шевч. 20. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. Словник української мови Грінченка