в'янучий
В'Я́НУЧИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до в'я́нути.
Дбайливо политі і старанно підстрижені, вони [квіти] красувалися серед в'янучих трав (В. Собко);
Запаморочливо пахло в'янучим листям, хмелем і калиною (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me