в'янь
В'ЯНЬ, і, ж., рідко.
Те, що зів'яло.
Різні запахи приніс з собою вітер – торішньої в'яні, диму, верболозу... (Ю. Мартич);
* У порівн. Стрічки святих глаголів, нанизані густо біля себе, пахли далекими часами, ніби в'янь лісового зілля (К. Гриневичева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me