в'янучий
в'я́нучий
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до в'янути.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в'янучий — в'я́нучий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- в'янучий — В'Я́НУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до в'я́нути. Дбайливо политі і старанно підстрижені, вони [квіти] красувалися серед в'янучих трав (В. Собко); Запаморочливо пахло в'янучим листям, хмелем і калиною (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах