гайник
Гайник, -ка
м. Лѣсникъ. Вх. Зн. 9.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гайник — га́йник іменник чоловічого роду, істота лісник діал. Орфографічний словник української мови
- гайник — -а, ч., діал. Лісник, лісничий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гайник — ГА́ЙНИК, а, ч., діал. Лісник, лісничий. Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (А. Турчинська); – А коли гайником не буду, то й поготів пропаду! Адже живу в лісі на хазяйському осідку (С. Скляренко); Був один гайник, котрий мав три сини. Словник української мови у 20 томах
- гайник — ЛІСНИ́К (лісовий сторож; працівник лісової охорони), ЛІСОВИ́К розм., КАРБІВНИ́ЧИЙ заст., ПОБЕРЕЖНИ́К заст., ГА́ЙНИК діал., ЗЛІ́СНИЙ діал., ЛІСНИ́Й діал. Він без радості приносив птицю до похмурого, з розбійницьким виразом обличчя лісника Шкаварлиги. Словник синонімів української мови
- гайник — ГА́ЙНИК, а, ч., діал. Лісник, лісничий. Був один гайник, котрий мав три сини. Він дуже постарів, скликав своїх синів і передав їм свою службу (Калин, Закарп. казки, 1955, 154); Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (Турч., Зорі.., 1950, 53). Словник української мови в 11 томах