гайник

ЛІСНИ́К (лісовий сторож; працівник лісової охорони), ЛІСОВИ́К розм., КАРБІВНИ́ЧИЙ заст., ПОБЕРЕЖНИ́К заст., ГА́ЙНИК діал., ЗЛІ́СНИЙ діал., ЛІСНИ́Й діал. Він без радості приносив птицю до похмурого, з розбійницьким виразом обличчя лісника Шкаварлиги. Огрядний лісовик мовчки брав качки.. й ішов патрати худющу, завошивлену дичину (М. Стельмах); Далека від романтичного піднесення і мова героїв "Катерини", наприклад.., розмови карбівничого (лісника) з своїм.. помічником Ничипором (М. Рильський); Се був старий панський побережник, що мешкав під малим панським ліском, мав там своє поле й хатину і сторожив ліса (О. Кобилянська); Тепер він пробува́в найбільше в лісах, мав змови та справи зі злісними й лісничими за добір і число дерева (І. Франко).

ЛІСНИ́ЧИЙ (службовець лісництва, а також завідуючий ним), ПОЛІСО́ВЩИК рідко, ГА́ЙНИК діал. Івана призначили помічником лісничого, і він поступово втягнувся в звичну роботу: встане вранці та й у ліс (М. Зарудний); І раптом Гнатові чогось стало жаль, що він послав дітей у панський ліс. "А що як наскочать полісовщики? Або дерево не так може впасти" (М. Стельмах); Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (А. Турчинська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайник — га́йник іменник чоловічого роду, істота лісник діал. Орфографічний словник української мови
  2. гайник — -а, ч., діал. Лісник, лісничий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гайник — ГА́ЙНИК, а, ч., діал. Лісник, лісничий. Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (А. Турчинська); – А коли гайником не буду, то й поготів пропаду! Адже живу в лісі на хазяйському осідку (С. Скляренко); Був один гайник, котрий мав три сини. Словник української мови у 20 томах
  4. гайник — ГА́ЙНИК, а, ч., діал. Лісник, лісничий. Був один гайник, котрий мав три сини. Він дуже постарів, скликав своїх синів і передав їм свою службу (Калин, Закарп. казки, 1955, 154); Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (Турч., Зорі.., 1950, 53). Словник української мови в 11 томах
  5. гайник — Гайник, -ка м. Лѣсникъ. Вх. Зн. 9. Словник української мови Грінченка