1. Словник української мови Грінченка

гоготіти

Гогота́ти, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш

гл.

1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. Грин. III. 439.

2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Шевч. 166. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. Драг. 72. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала. КМБ. X. 17.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоготіти — гоготі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гоготіти — див. гоготати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоготіти — ГОГОТІ́ТИ див. гогота́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. гоготіти — див. горіти; густи; кричати Словник синонімів Вусика
  5. гоготіти — аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Фразеологічний словник української мови
  6. гоготіти — ГОГОТІ́ТИ див. гогота́ти. Словник української мови в 11 томах