1. Фразеологічний словник української мови

гоготіти

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоготіти — гоготі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гоготіти — див. гоготати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоготіти — ГОГОТІ́ТИ див. гогота́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. гоготіти — див. горіти; густи; кричати Словник синонімів Вусика
  5. гоготіти — ГОГОТІ́ТИ див. гогота́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. гоготіти — Гогота́ти, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. Грин. III. 439. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Словник української мови Грінченка