1. Фразеологічний словник української мови

гоголь

трима́ти себе́ короле́м. Поводитися гордовито, поважно. На вулицю виходив (Васько) завжди в новому вбранні — в сардаці з тонкого сукна, сивій шапці, чоботях-лаківцях,.. серед парубоцтва тримав себе королем, хоч був іще малим (А. Хорунжий). трима́тися го́голем. Тримався (Вадим) гоголем, бо завважив, з якою цікавістю на їхній гурт оглядаються: кільканадцять дівчат і він один поміж ними (Н. Кащук).

ходи́ти павиче́м (го́голем). 1. Триматися поважно, гордовито, зарозуміло, зверхньо. Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом (павичем) (І. Котляревський); Бунчук ходив гоголем. Його вибирали і рекомендували, куди тільки можна було обирати та рекомендувати (М. Зарудний). походжа́ти го́голем. — Ти виходиш на подвір’я, а півень весь у червоному, як живий вогонь, гоголем походжає по росяному спориші і гордим оком подивляє навколо (А. Камінчук). 2. Бути вдягненим у яскраве, барвисте або багате вбрання. — Вирядив (чоловік) дівку як паву, син гоголем ходить, жінка в хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоголь — -я, ч. Водоплавний дикий птах родини качиних. Гоголем ходити — ходити поважно, гордовито. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гоголь — ГО́ГОЛЬ, я, ч. Водоплавний дикий птах родини качкових зі строкатим чорно-білим забарвленням. Приазовські степи кишіли качками – свіязями, .. чорноголовими нирками, сірими гоголями (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. Гоголь — Го́голь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  4. гоголь — Качка, живе поблизу водойм у Євразії та Пн. Америці; довж. бл. 50 см; гніздо закладає у дуплі; об'єкт полювання. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Гоголь — див. Гоголь, Микола Васильович Філософський енциклопедичний словник
  6. Гоголь — Го́голь, -голя, -леві, -лем (укр. пр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гоголь — ГО́ГОЛЬ, я, ч. Водоплавний дикий птах родини качиних. Приазовські степи кишіли качками — свіязями,.. чорноголовими нирками, сірими гоголями (Дмит., Наречена, 1959, 95); Гоголю, гоголю, птице болотна, Кожен із нас має затишок свій (Мал. Словник української мови в 11 томах
  8. гоголь — Гоголь, -ля м. Родъ дикой утки, Anas clangula. Вх. Пч. II. 8. Гоголю, гоголю, припливи к берегу. Чуб. III. 306. Словник української мови Грінченка