1. Словник української мови Грінченка

гой

Гой!

меж. = ой, гей. Шух. І. 179. Хвалилася біла береза своїм цвітом перед лісами, — гой дай, Боже! Чуб. ІІІ. 299.

---------------

Гой, гоя

м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережья употребляется въ значеніи дурачекъ. Дурний гою, продав кабак (гарбуз) замісць лою. Ном. Та прийди ж, гою, сядь собі, я горілки дам тобі. Чуб. V. 1088.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гой — Гой: — (з євр.) зневажлива назва іншовірних, зокрема християн у євреїв [V] — зневажлива назва іновірних, зокрема християн, у євреїв [21;IV] Словник з творів Івана Франка
  2. гой — гой іменник чоловічого роду, істота у мові євреїв — неєврей зневажл. Орфографічний словник української мови
  3. гой — I виг., рідко. Те саме, що гей I 5). II -я, ч. Зневажлива назва неєврея. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гой — ГОЙ¹, виг., рідко. Те саме, що гей¹ 5. Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (з народної пісні); У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гой — ГОЙ, виг., рідко. Те саме, що гей 5. Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (Метл. і Кост., Тв., 1905, 6); У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (Мур., Бук. повість, 1959, 39). Словник української мови в 11 томах