гой

Гой:

— (з євр.) зневажлива назва іншовірних, зокрема християн у євреїв [V]

— зневажлива назва іновірних, зокрема християн, у євреїв [21;IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гой — ГОЙ¹, виг., рідко. Те саме, що гей¹ 5. Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (з народної пісні); У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (І. Словник української мови у 20 томах
  2. гой — I виг., рідко. Те саме, що гей I 5). II -я, ч. Зневажлива назва неєврея. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гой — ГОЙ, виг., рідко. Те саме, що гей 5. Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (Метл. і Кост., Тв., 1905, 6); У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (Мур., Бук. повість, 1959, 39). Словник української мови в 11 томах
  4. гой — гой іменник чоловічого роду, істота у мові євреїв — неєврей зневажл. Орфографічний словник української мови
  5. гой — Гой! меж. = ой, гей. Шух. І. 179. Хвалилася біла береза своїм цвітом перед лісами, — гой дай, Боже! Чуб. ІІІ. 299. --------------- Гой, гоя м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережья употребляется въ значеніи дурачекъ. Словник української мови Грінченка