гой
ГОЙ¹, виг., рідко.
Те саме, що гей¹ 5.
Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (з народної пісні);
У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (І. Муратов).
ГОЙ², я, ч., зневажл.
У мові євреїв – про осіб, що не належать до єврейського народу.
– Та не дасть він мені грошей! – Та дасть, дурний гою, Скажи тільки, що потому Віддаси удвоє (С. Руданський);
Фанині родичі не хотіли, щоб вона з гоєм побралася. Тоді Володька згодився перейти в єврейську віру (Д. Бузько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гой — Гой: — (з євр.) зневажлива назва іншовірних, зокрема християн у євреїв [V] — зневажлива назва іновірних, зокрема християн, у євреїв [21;IV] Словник з творів Івана Франка
- гой — гой іменник чоловічого роду, істота у мові євреїв — неєврей зневажл. Орфографічний словник української мови
- гой — I виг., рідко. Те саме, що гей I 5). II -я, ч. Зневажлива назва неєврея. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гой — ГОЙ, виг., рідко. Те саме, що гей 5. Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (Метл. і Кост., Тв., 1905, 6); У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (Мур., Бук. повість, 1959, 39). Словник української мови в 11 томах
- гой — Гой! меж. = ой, гей. Шух. І. 179. Хвалилася біла береза своїм цвітом перед лісами, — гой дай, Боже! Чуб. ІІІ. 299. --------------- Гой, гоя м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережья употребляется въ значеніи дурачекъ. Словник української мови Грінченка