гойда
ГО́ЙДА, виг.
Уживається як присудок за знач. гойда́ти 1.
Гойда-да! Гойда-да! Добра в коника хода, поводи шовкові, золоті підкови (Н. Забіла);
Колись він ріс на подвір'ї Ілаялі, вона дуже любила гойдатись. (Гойда-гойда! Вище, вище! Гойда!) (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гойда — го́йда присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гойда — I виг. Уживається як присудок за знач. гойдати 1). II -и, ч., діал. Здоровань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гойда — гойда I.вул. вставай, ходімо (ст) го́йда II.вул. худа дівчина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гойда — ГО́ЙДА, виг. Уживається як присудок за знач. гойда́ти 1. Гойда-да! Гойда-да! Добра в коника хода, поводи шовкові, золоті підкови (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 14). Словник української мови в 11 томах
- гойда — Гойда! меж. отъ гл. гойдати, выражающее качаніе. Въ колыбельныхъ пѣсняхъ: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Колыб. п. Макс. Ой ну люлі, гойда. Мил. 48. Словник української мови Грінченка