1. Словник української мови у 20 томах

гойдалка

ГО́ЙДАЛКА, и, ж.

Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь.

– Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Леся Українка);

В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка.., стояв натовп (Ю. Смолич);

Поволі хитається гойдалка на дитячому майданчику... (А. Михайленко);

* У порівн. Він [соловейко] сидить на дерезині, співає, аж бадилина під ним коливається, а він ніби гойдається, як на гойдалці (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гойдалка — го́йдалка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гойдалка — -и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гойдалка — див. колиска Словник синонімів Вусика
  4. гойдалка — ГО́ЙДАЛКА (споруда, на якій гойдаються для розваги), ГО́ЙДАНКА, КОЛИ́СКА діал., ОРЕ́ЛЯ (РЕ́ЛЯ) перев. мн., заст. В кінці площі, коло собору, де була карусель, гойдалка і паноптикум, стояв натовп (Ю. Словник синонімів української мови
  5. гойдалка — Го́йдалка, -лки, -лці; -лки, -лок і го́йданка, -нки, -нці; -нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гойдалка — ГО́ЙДАЛКА, и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. — Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Л. Укр., III, 1952, 633); В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка.. Словник української мови в 11 томах
  7. гойдалка — Гойдалка, -ки ж. качель. Словник української мови Грінченка