1. Орфографічний словник української мови

гойдалка

го́йдалка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гойдалка — -и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гойдалка — ГО́ЙДАЛКА, и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. – Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Леся Українка); В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка.., стояв натовп (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. гойдалка — див. колиска Словник синонімів Вусика
  4. гойдалка — ГО́ЙДАЛКА (споруда, на якій гойдаються для розваги), ГО́ЙДАНКА, КОЛИ́СКА діал., ОРЕ́ЛЯ (РЕ́ЛЯ) перев. мн., заст. В кінці площі, коло собору, де була карусель, гойдалка і паноптикум, стояв натовп (Ю. Словник синонімів української мови
  5. гойдалка — Го́йдалка, -лки, -лці; -лки, -лок і го́йданка, -нки, -нці; -нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гойдалка — ГО́ЙДАЛКА, и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. — Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Л. Укр., III, 1952, 633); В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка.. Словник української мови в 11 томах
  7. гойдалка — Гойдалка, -ки ж. качель. Словник української мови Грінченка