голиця
Голиця, -ці
ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574.
2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Конст. у.
3) = гонишна сітка ]гонишний]. Браун. 13.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голиця — -і, ж., зах. Чисте поле, де зрубані всі дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови