1. Словник української мови Грінченка

голиш

Голиш, -ша

м.

1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка..., а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.

2) раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135.

3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голиш — голи́ш 1 іменник чоловічого роду круглий гладкий камінець голи́ш 2 іменник чоловічого роду, істота про вбогу людину арх., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. голиш — -а, ч. 1》 Круглий гладкий камінець. 2》 перен., заст., зневажл. Про вбогу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голиш — ГОЛИ́Ш, а́, ч. 1. Круглий гладкий камінець; голяк. Тиша. І тільки від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння – голишів (А. Словник української мови у 20 томах
  4. голиш — див. бідний Словник синонімів Вусика
  5. голиш — ГОЛИ́Ш, а́, ч. 1. Круглий гладкий камінець. Істотне місце в господарстві Усатівського поселення мало лиманне і морське рибальство, про що свідчать знахідки кам’яних грузил для сітей з окатаних голишів (Археол., VIII, 1959, 97); Тиша. Словник української мови в 11 томах