1. Словник української мови у 20 томах

голиш

ГОЛИ́Ш, а́, ч.

1. Круглий гладкий камінець; голяк.

Тиша. І тільки від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння – голишів (А. Головко);

Істотне місце в господарстві Усатівського поселення мало лиманне й морське рибальство, про що свідчать знахідки кам'яних грузил для сітей з обточених голишів (з наук. літ.).

2. перен., заст., зневажл. Убога (у 1 знач.) людина.

Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голиш — голи́ш 1 іменник чоловічого роду круглий гладкий камінець голи́ш 2 іменник чоловічого роду, істота про вбогу людину арх., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. голиш — -а, ч. 1》 Круглий гладкий камінець. 2》 перен., заст., зневажл. Про вбогу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голиш — див. бідний Словник синонімів Вусика
  4. голиш — ГОЛИ́Ш, а́, ч. 1. Круглий гладкий камінець. Істотне місце в господарстві Усатівського поселення мало лиманне і морське рибальство, про що свідчать знахідки кам’яних грузил для сітей з окатаних голишів (Археол., VIII, 1959, 97); Тиша. Словник української мови в 11 томах
  5. голиш — Голиш, -ша м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка..., а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135. 3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178. Словник української мови Грінченка