1. Словник української мови у 20 томах

голитися

ГОЛИ́ТИСЯ, голю́ся, го́лишся, недок.

1. Голити себе; бритися.

Не милися, бо не будеш голитися (приказка);

Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком (І. Муратов);

Я зайшов у ванну, напінив лице і став голитися поволі, бо чомусь думав, що ось-ось сюди зайде Сана (В. Шкляр).

2. Не носити бороди та вусів.

[Марія:] Що ж це ви усі такі вусаті? У нас парубки вашого віку голяться (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голитися — голи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. голитися — голюся, голишся, недок. 1》 Голити себе; бритися. 2》 Не носити бороди та вусів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голитися — (-люся, -лишся) недок.; мол. Пити спиртні напої. ПСУМС, 18. Словник жарґонної лексики української мови
  4. голитися — ГОЛИ́ТИСЯ, голю́ся, го́лишся, недок. 1. Голити себе; бритися. Не милися, бо не будеш голитися (Номис, 1864, № 5479); Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком (Мур., Бук. повість, 1959, 195). 2. Не носити бороди та вусів. Словник української мови в 11 томах
  5. голитися — Голитися, -люся, -лишся гл. Бриться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. Словник української мови Грінченка