голубка
Голубка, -ки
ж.
1) Голубка, голубица. Там сидить голуб із голубкою. Мет. 107.
2) Ласкательное слово. А вона, моя голубка, нічого не знає. Шевч. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная.... Г. Барв. 107. ум. голубонька, голубочка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голубка — голу́бка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- голубка — [гоулубка] -бкие, д. і м. -бц'і, р. мн. -бок Орфоепічний словник української мови
- голубка — -и, ж. 1》 Самка голуба. 2》 розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. у звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубка — ГОЛУ́БКА, и, ж. 1. Самка голуба. Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой скажи, ой скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (з народної пісні); Чи винна голубка, що голуба любить? (Т. Словник української мови у 20 томах
- голубка — Голу́бка, -бки, -бці; -лу́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голубка — ГОЛУ́БКА, и, ж. 1. Самка голуба. Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой скажи, ой, скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (Укр.. лір. пісні, 1958, 175); Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу (Тич., І, 1946, 95); *У порівн. Словник української мови в 11 томах