голубка
ГОЛУ́БКА, и, ж.
1. Самка голуба.
Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой скажи, ой, скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (Укр.. лір. пісні, 1958, 175);
Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу (Тич., І, 1946, 95);
*У порівн. Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка (Пісні та романси.., II, 1956, 47).
2. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні).
Ганнусю, рибко, душко, любко, Рятуй мене, моя голубко (Котл., І, 1952, 84);
Тим шляхом мандрував Ярема у Вільшану Голубку привітать, красу свою Оксану (Турч., Земле моя.., 1961, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голубка — голу́бка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- голубка — [гоулубка] -бкие, д. і м. -бц'і, р. мн. -бок Орфоепічний словник української мови
- голубка — -и, ж. 1》 Самка голуба. 2》 розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. у звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубка — ГОЛУ́БКА, и, ж. 1. Самка голуба. Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой скажи, ой скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (з народної пісні); Чи винна голубка, що голуба любить? (Т. Словник української мови у 20 томах
- голубка — Голу́бка, -бки, -бці; -лу́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голубка — Голубка, -ки ж. 1) Голубка, голубица. Там сидить голуб із голубкою. Мет. 107. 2) Ласкательное слово. А вона, моя голубка, нічого не знає. Шевч. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная.... Г. Барв. 107. ум. голубонька, голубочка. Словник української мови Грінченка