голубиця
ГОЛУБИ́ЦЯ, і, ж., заст. Голубка.
*У порівн. Яково ж буде їй, моєму дитятеві, що чиста і непорочна у сім ділі, як голубиця..? (Кв.-Осн., II, 1956, 342);
Тимофій стоїть перед Христею, б’є себе в груди та вичитує. — Се та, кого жаждала душа моя! Прийди ж, ближняя моя, добрая моя, голубице моя! (Мирний, II, 1954, 88);
Ігуменя.. пробубоніла ласкаво, наскільки це дозволяв її бас:-Іди, голубице моя, на кухню (Донч., III, 1956, 165).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голубиця — голуби́ця 1 іменник жіночого роду, істота голубка рідко голуби́ця 2 іменник жіночого роду голубика Орфографічний словник української мови
- голубиця — -і, ж., заст. Голубка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубиця — ГОЛУБИ́ЦЯ¹, і, ж., заст. Голубка. Ті [римські піхотинці] завзято Наскочили на дружб, що, задля жертви, Як наш святий наказує обичай, Несли два птахи, білі голубиці (І. Франко); Тимофій стоїть перед Христею, б'є себе в груди та вичитує. Словник української мови у 20 томах
- голубиця — Голубиця, -ці ж. 1) Голубица, голубка. Подай мені лука й три стрілиці, бо я й побачив три голубиці. АД. І. 149. 2) Ласкательное слово. Ідеш від нас, о царице, іди, іди, голубице! Чуб. III. 253. Словник української мови Грінченка