голубиця
ГОЛУБИ́ЦЯ¹, і, ж., заст.
Голубка.
Ті [римські піхотинці] завзято Наскочили на дружб, що, задля жертви, Як наш святий наказує обичай, Несли два птахи, білі голубиці (І. Франко);
Тимофій стоїть перед Христею, б'є себе в груди та вичитує. – Се та, кого жаждала [жадала] душа моя! Прийди ж, ближняя моя, добрая моя, голубице моя! (Панас Мирний);
Ігуменя .. пробубоніла ласкаво, наскільки це дозволяв її бас: – Іди, голубице моя, на кухню (О. Донченко);
* Образно. Орлиний зір і серце голубиці Тебе [Лесю Українку] вели вперед, за небосхил (М. Рильський);
* У порівн. Яково ж буде їй, моєму дитятеві, що чиста і непорочна у сім ділі, як голубиця..? (Г. Квітка-Основ'яненко).
ГОЛУБИ́ЦЯ², і, ж.
Те саме, що голуби́ка.
У липні в тайзі достигає ягода: і морошка, і брусниця, і голубиця (О. Донченко);
І під ногами колючки, провалля, сопки і лучки, і голубиця й іван-чай, і спогад (В. Стус).
Значення в інших словниках
- голубиця — голуби́ця 1 іменник жіночого роду, істота голубка рідко голуби́ця 2 іменник жіночого роду голубика Орфографічний словник української мови
- голубиця — -і, ж., заст. Голубка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубиця — ГОЛУБИ́ЦЯ, і, ж., заст. Голубка. *У порівн. Яково ж буде їй, моєму дитятеві, що чиста і непорочна у сім ділі, як голубиця..? (Кв.-Осн., II, 1956, 342); Тимофій стоїть перед Христею, б’є себе в груди та вичитує. — Се та, кого жаждала душа моя!... Словник української мови в 11 томах
- голубиця — Голубиця, -ці ж. 1) Голубица, голубка. Подай мені лука й три стрілиці, бо я й побачив три голубиці. АД. І. 149. 2) Ласкательное слово. Ідеш від нас, о царице, іди, іди, голубице! Чуб. III. 253. Словник української мови Грінченка