голубка
ГОЛУ́БКА, и, ж.
1. Самка голуба.
Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой скажи, ой скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (з народної пісні);
Чи винна голубка, що голуба любить? (Т. Шевченко);
На карнизах та ринвах метушаться голуби й, надуваючи шиї, голосно воркують, набігаючи грудьми на голубок (В. Винниченко);
Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу (П. Тичина);
* У порівн. Тиха [Настя], як ягниця, ніжна, як голубка (М. Коцюбинський).
2. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні).
Ганнусю, рибко, душко, любко, Рятуй мене, моя голубко (І. Котляревський);
Тим шляхом мандрував Ярема у Вільшану Голубку привітать, красу свою Оксану (А. Турчинська);
– Ой Мотре, голубко, коли вже в тебе з Миколою весілля буде, а то аж жижки дрижать – так хочеться танцювати! (К. Гриб).
Значення в інших словниках
- голубка — голу́бка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- голубка — [гоулубка] -бкие, д. і м. -бц'і, р. мн. -бок Орфоепічний словник української мови
- голубка — -и, ж. 1》 Самка голуба. 2》 розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. у звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубка — Голу́бка, -бки, -бці; -лу́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голубка — ГОЛУ́БКА, и, ж. 1. Самка голуба. Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой скажи, ой, скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (Укр.. лір. пісні, 1958, 175); Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу (Тич., І, 1946, 95); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- голубка — Голубка, -ки ж. 1) Голубка, голубица. Там сидить голуб із голубкою. Мет. 107. 2) Ласкательное слово. А вона, моя голубка, нічого не знає. Шевч. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная.... Г. Барв. 107. ум. голубонька, голубочка. Словник української мови Грінченка