горнятко
Горнятко, -тка
с.
1) ум. отъ горня.
2) Въ хороводной игрѣ вербовая дощечка трое играющихъ малыхъ дѣтей. Kolb. I. 159.
3) — пщільне. Ячейка у пчелъ. Вх. Лем. 405.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горнятко — горня́тко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- горнятко — -а, с. Зменш.-пестл. до горня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горнятко — ГОРНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горня́. Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (М. Коцюбинський); Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (О. Словник української мови у 20 томах
- горнятко — горня́тко чашка (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- горнятко — Горня́тко, -ка, -ку; -ня́тка, -ня́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горнятко — ГОРНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горня́. Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (Коцюб., II, 1955, 22); Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах