1. Словник української мови в 11 томах

горнятко

ГОРНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горня́.

Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (Коцюб., II, 1955, 22);

Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 177);

*У порівн. У саду тридцять шість рядів агрусу, сливи-багрулі, груші сортові, мов ті горнятка на гілках (Мур., Бук. повість, 1959, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горнятко — горня́тко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. горнятко — -а, с. Зменш.-пестл. до горня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горнятко — ГОРНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до горня́. Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (М. Коцюбинський); Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (О. Словник української мови у 20 томах
  4. горнятко — горня́тко чашка (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. горнятко — Горня́тко, -ка, -ку; -ня́тка, -ня́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. горнятко — Горнятко, -тка с. 1) ум. отъ горня. 2) Въ хороводной игрѣ вербовая дощечка трое играющихъ малыхъ дѣтей. Kolb. I. 159. 3) — пщільне. Ячейка у пчелъ. Вх. Лем. 405. Словник української мови Грінченка