1. Словник української мови в 11 томах

горній

ГО́РНІЙ, я, є, заст. Який знаходиться високо; небесний.

[Фауст:] Як все тут діє в колі вічнім, У многоликій красоті, Як сили горні в льоті стрічнім Міняють кінви золоті! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 22);

*Образно. Гей, наш славен горній Київ, Щось ти пану не з руки (Ус., І сьогодні.., 1957, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горній — го́рній прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
  2. горній — -я, -є, заст. Небесний, вишній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горній — ГО́РНІЙ, я, є, заст., уроч. Який міститься високо, на небі. [Фауст:] Як все тут діє в колі вічнім, У многоликій красоті, Як сили горні в льоті стрічнім Міняють кінви золоті! (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Словник української мови у 20 томах
  4. горній — Горішній, небесний Словник застарілих та маловживаних слів
  5. горній — НЕБЕ́СНИЙ (який міститься або перебуває над землею, у просторі), НАДЗЕ́МНИЙ, ВИ́ШНІЙ заст., ГО́РНІЙ заст. Панас мовчки стояв, дивлячись кудись у небесний простір (Ю. Яновський); І в срібних одблисках надземної музики У небі журавлів далекий ключ пливе (М. Рильський). Словник синонімів української мови